Про що мріють шпилі?

Символи старого міста чекають на оновлення: у 2020 році архітектурна візитівка Маріуполя буде реконструйована

06 декабря в 20:30

Стіни говорять, якщо їх слухати. Люди – якщо їх розпитувати. Місто веде тебе тисячами стежок, хапає за руку: поглянь на мою красу!

Місто Марії пам’ятає безліч історій. Одна з них – про виразні шпилі, що майже торкаються неба. Містяни пишаються цими будинками, але їх турбує доля споруд – на електронну скриньку редакції газети надійшов лист від нашого читача, що підписався Алекс Р., з проханням звернути увагу на стан будівель. Він надійслав фото, які вказують на те,що відомі у місті шпилі знаходяться «в отвратительном и опасном состоянии».

Дійсно, з часом вони почали руйнуватися. Ми вирішили дізнатися, яка доля чекає на будинки зі шпилями.

Архітектурні візерунки

Романтичні бельведери дивляться на місто трохи зверхньо. І не дивно – їм пощастило височіти у самому його серці. Багато років вони повільно спостерігають за плином життя, бо мають на це право – нікуди не поспішати. А нам все бракує часу подивитися вгору, на красу старої цегли, що мовчки благає про допомогу.

Це зараз вони відчувають тягар часу. А колись оселитися у будинку, прикрашеному ними, мріяв кожен. Будинки зі шпилями звели у середині минулого століття – в1953 році. На місці марі­упольського виконкома, що був зруйнований за часів війни, почалося будівництво. Для цього до міста запросили київського архітектора Льва Яновицького. Люди згадують, що будували споруди полонені німці.

Ліпнина на стінах, фігурні парапети, масивний цоколь, арки і колони – будинки у стилі класицизму вирізняються з поміж інших багатством прикрас. А ще там, вочевидь, повинні були вказувати час годинники, пише маріупольський краєзнавець Сергій Буров: «Якщо придивитися до вежі, можна помітити, що там було залишено місце для годинника, воно позначено ліпними кругами. Чому цим місцем не скористалися, сказати важко. Можливо, тому що тоді міський годинник вже був».

В 2000 році західний будинок пофарбували у білий колір, а східний так і залишився природного кольору.

Місто – як на долоні

Нас зустрічає мешканець одного з будинків зі шпилями Анатолій Переяслов. П’ять поверхів, трохи сміливості, і ми на самісінькому даху! Звідси місто як на долоні. Простягаються центральні вулиці, Свято-Покровський собор і, звісно, брат-близнюк будинку. Поруч з нами – величний шпиль.

Анатолій Степанович посміхається: «У людей, що постійно дивляться на однакові дома, зір гірший. А так споглядаєш архітектурні візерунки і намагаєшся побачити всі деталі, особливості будівлі».

Сам він переїхав до історичної будівлі в 1984 році, заради цього навіть обміняв квартиру у Києві. Анатолій Переяслов розповідає: колись разом з дружиною він замріяно споглядав на цей будинок, не знаючи, що скоро буде тут жити. «Пам’ятаю, ми верталися з кінотеатру, я дивлюся на нього і думаю: які щасливі люди, що мешкають в цьому домі!» – згадує він.

У будинку жило багато відомих людей, сусідами Анатолія були бойовий генерал та полковник. У той час будинки зі шпилем зображали навіть на обгортці цукерок, що випускала маріупольська кондитерська фабрика.

Стелі в оселі Анатолія Степановича заввишки майже в два метри, у квартирі зберіглися навіть старі колони. Чоловік пам’ятає, колись у приміщеннях на першому поверсі, де зараз знаходяться банк та магазин, ще можна було побачити старовинні люстри та ліпнину. Але час бере своє – історичний інтер’єр відійшов заради сучасності.

Оновлення буде

Востаннє будинки зі шпилями ремонтувалися в далекому 1971 році. Разом з тим вони вважаються пам’яткою архітектури міського значення та охороняються державою. Загалом, така ситуація характерна для більшості будівель старого міста, багато з них виглядає занедбано та давно потребує оновлення. Згадати хіба дім Регера, будинки архітектора Нільсена, руїни хоральної синагоги. Проблема ускладнюється тим, що багато з них не належать місту, а мають своїх власників, що не піклуються про дома. Як розказав начальник головного управління архітектури та містобудування Маріуполя Олександр Каверін, будинки зі шпилем чекає краща доля. Їх реконструкція вже запланована на 2020 рік.

Обережно, балкони!

Старі будинки – це не лише понівечена краса, а й небезпека для містян. Взяти хоча б аварійні балкони, що можуть стати причиною трагедії. Але місто планує виправити ситуацію – вже наступного року будуть ремонтуватися два будинки по проспекту Миру.

«У 2019-у ми запланували реставрацію довоєнних будівель за адресою: проспект Миру, 42 та Миру, 45. Відремонтованими будуть і балкони, які знаходяться в жахливому стані», – говорить Олександр Каверін.

Нагадаємо для читачів, це саме ті будинки в центрі міста, на яких висить напис: «Обережно, руйнуються балкони!».

Стоїть без діла та руйнується і розташований у центрі міста колишній лікеро-горілчаний завод. Споруду збудували ще наприкінці 19 століття, а в 1902 тут відкрився винний склад №7. У дореволюційні часи такі склади були в багатьох великих містах. У роки Першої світової війни в країні задіяв сухий закон, тоді будівлю почали використовувати у якості госпиталю. З 1943-го тут був розташований завод. Краєзнавець Сергій Буров підкреслює – будинок має історичну та архітектурну цінність:

Кращий приклад

Чудово, коли історичні будівлі Маріуполя отримують друге життя. Найкращий приклад – Вежа. Колись у її приміщенні знаходився навіть банк, а зараз вона привітно зустрічає туристів та жителів міста. Там проходять мастер-класи, ярмарки та культурні події.
«Безперечно, він заслуговує на те, щоб його відновили, реанімували, прибрали непотрібні прибудови. Цю будівлю могло б використовувати місто, наприклад для виставкової зали. Там дуже багато простору».

Головний архітектор міста Олександр Каверін говорить: ідея відремонтувати цю будівлю є, проте наразі про це говорити зарано. У найближчих планах її реконструкції немає.

Еліна Прокопчук