Маріуполь говорить українською

Все частіше у місті лунає державна мова – її милозвучністю захоплюються в школах, вона звучить з екранів телевізорів, у кінотеатрах та громадському транспорті

08 ноября в 19:01

Декілька століть в нас хотіли відібрати мову. Вирвати з корінням, начебто й не було її – мелодійної, співучої, ніжної. Та не вдалося, вона живе в нас словами колискових, клекотінням журавля над осіннім полем, шепотінням трави з бабусиного саду. Хтось говорить нею змалечку, а декому ще треба зупинитися, прислухатись до серця і тоді – почути. Сьогодні – День української писемності та мови, і ми вирішили розказати, як прислухається Маріуполь. І що з того виходить.

Романтика дорожнього руху

Місто Марії починає говорити українською. Її чути у магазинах, школах, вона лунає з екранів телевізорів. Російськомовні маріупольці звикають до неї поступово, лагідна українізація йде всюди. «Площа Свободи» – чую я кожного разу, повертаючись додому. Спочатку виникало дивне відчуття, що я десь у Києві, але ні, це українська мова дісталася наших тролейбусів. Завертаю між сірих будівель і бачу: зі стін виринають вже знайомі рядки українських віршів, що прикрашають місто. На моєму шляху такі: «На світі законів немало, я нагадаю один: щоб море не висихало, потрібно багато краплин». Наступного дня прямую на роботу і тоді читаю вже Сергія Жадана: «Наше місто було з каменю та заліза, у кожного з нас тепер у руці дорожня валіза». Окрім того українська говорить до нас з оновлених табличок з назвами вулиць та зупинок. І як тут не відчути, що живеш в українському місті? Як не перейнятися духом романтики на цьому щоденному шляху – з роботи додому?

Вивчаємо солов’їну з дитинства

12 з 64 шкіл Маріуполя – україномовні, проте майже всі першачки пізнають світ українською. У цьому році 157 перших класів почали навчання державною мовою і лише три – російською. Поступово переходять на українську усі міські школі, окрім ЗШ №41.

«До того як навчальні заклади остаточно стануть україномовними, у нас буде діяти перехідний період. У всіх наступних перших класах навчання проходитиме державною мовою. Через два-три роки, скоріш за все, учні п’ятих класів теж почнуть навчатися українською, у 2019-му на державну мову перейдуть ліцеїсти», – зазначає директор департаменту освіти Тетяна Братчикова.

День української писемності та мови у школах – велике свято. В кожній з них проходять концерти, виховні чи навчальні заходи. В СШ №63 відбулося шкільне літературно-­музичне свято «Краса українського слова». У гості до дітей завітали письменники, майстрині та композитори. А ось у школі №18 у рамках третього освітнього округу Маріуполя до Дня української писемності провели перший етап фестивалю «Батьківщина в моєму серці», де діти читали українські вірші. Заходи проходять і у міських палацах культури. В «Українському домі» усіх охочих закликали приєднатися до Все­українського радіодиктанту національної ­єдності.

Мова офіційного спілкування

Все частіше українська починає лунати у супермаркетах відомих мереж, мовою спілкування її обирають співробітники кінотеатрів.

Вся офіційна документація Маріупольської міської ради, звісно, теж ведеться державною. Як пояснює начальник відділу діловодства управління з питань звернень громадян та діловодства міськради Марія Воронова, увесь документообіг перейшов на українську вже тоді, коли наша країна отримала незалежність: «У 1997 році з’явилися чітко регламентовані норми документації для установ, згідно з якими ми працюємо. У них теж, звісно, офіційна мова документації – українська».

Новини на каналах «Маріупольське телебачення», «Сігма», «Донбас» городяни теж дивляться українською. На Маріупольському ТБ виходить програма «Говорімо українською», ведуча якої навчає маріупольців бездоганній вимові.

Репресовані літери

Провінційний діалект, мова неосвічених селян – синдром меншовартості радянська влада прищеплювала нам звідусіль. Русифікація, що набирала обертів, торкнулася й мови. Репресували в радянські часи не лише людей, репресували слова та літери! Радянські філологи добре попрацювали над тим, щоб очистити українську від «українізмів» та зробити мову схожою на російську. Так, з нашої мови зникли слова «вертепа» чи «взір». Не почуєш вже й традиційні «кружіль» та «двигіт». Геноцид українського населення завершився у тридцятих, а лінгвоцид вирішили припинити тільки тепер. Після Революції гідності запрацювала нова правописна комісія. Три роки роботи – і оновлений перелік правил на 200 сторінок презентувало Міністерство освіти.

Поговоримо про найпоширеніші правила. «Проект» відтепер стане «проєктом», а «фойє» перетвориться на «фоє». Літери «и» та «і» на початку деяких слів можуть використовуватися паралельно. Нового звучання набуде худоба – «индик». Ці та інші нововведення можуть трохи заплутати випускників, що здають обов’язкове зовнішнє незалежне оцінювання з української мови. Проте в цьому році у програму тестування правила введені поки що не будуть.

Кохання в кожному слові

В минулому році життя медіа позначилося введенням мовних квот у діяльність аудіовізуальних засобів масової інформації. Так, Верховна Рада ухвалила закон, що зобов’язує телебачення мовити переважно українською: 75% державної мови для загальнонаціональних і регіональних телеканалів, 60% – для місцевих, а також 75% державної мови для програм новин на телебаченні. За невиконання квот для мовників передбачений штраф у розмірі 5% від загальної суми ліцензійного збору.

Досить давно були введені обмеження і для радіо: частка пісень державною мовою на радіо збільшилася з 25% до 35%, а частка ведення передач – з 50% до 60%.

Друковані ЗМІ поки що мають право писати будь-якою мовою. Проте мовний законопроект розглядався ще у минулому році – хотіли зобов’язати газети та журнали готувати 50% контенту українською. Зараз спроби українізувати пресу продовжилися. Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики готує правки до мовного законопроекту. Якщо їх схвалять, протягом першого року після прийняття документу газети повинні будуть містити 25% українського контенту, другого – 35%, а надалі – 50%.

Можливо, не всі з нас використовують українську в повсякденному житті. Та ми знаємо, що саме українська – друга за мелодійністю у світі. Тільки українці можуть не тільки любити, а ще й кохати. Посеред інших народів ми мріємо бути не «большими», ми прагнемо стати великими. Кохання живе у кожному слові. Давайте відповідати йому взаємністю!

Мова наша солов’їна

Ці факти про українську мову має знати кожен, хто вважає себе справжнім українцем – вони дивують та вражають!

Відповідно до даних Національної академії наук України, сучасна українська мова містить приблизно 256 тисяч слів. Цікаво знати, що за лексичним запасом українська є найбільш спорідненою з білоруською – 84% спільної лексики, із польською і сербською ми маємо 70% і 68% відповідно спільних слів, а от з російською – 62%, повідомляє сайт MRPL.CITY.

Точно сказати, коли зародилася українська мова, складно, але відомо, що вона однозначно виникла раніше за російську, німецьку, турецьку тощо. За даними вченого Василя Кобилюха, наша мова сформувалася ще в Х-IV тисячоліттях до нашої ери і походить зі санскриту.

До речі, перші слова з української мови були записані в 448 р. н.е. Тоді візантійський історик Пріск Панікійський перебував на території сучасної України в таборі володаря Аттіли, який згодом розгромив Римську імперію, і записав слова «мед» і «страва».

Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Відтак, Котляревського вважають основоположником нової української мови.

Українська багата на зменшувальні форми. Навіть слово «вороги» має зменшувально-пестливу форму, яка вживається в Гімні України: «...згинуть наші вороженьки, як роса на сонці».

Найуживанішою буквою в українському алфавіті є літера «п»; саме з неї починається найбільша кількість слів. Натомість найменш уживана – буква «ф», її вживають переважно в запозичених словах.

В українській мові дві букви «г». Знак, відповідний російській букві «Гг», означає «південноруське хе». Знак у вигляді літери «Ґґ» означає «звичайне російське ге» (зустрічається виключно в запозичених словах). Букву «Ґґ» почали масово використовувати тільки в дев’яності роки.

В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря – сiчень (час вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік; палили березу на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп», що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіє листя), листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова «груда» – мерзла колія на дорозі).

Відповідно до видання «Короткий словник синонімів української мови», в якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» – 45.

Найбільше перекладів серед українських творів має «Заповіт» Тараса Шевченка: його переклали 147 мовами народів світу.

Еліна Прокопчук